Від великої садиби Розумовських-Рєпніних лишилася частина, і саме в ній працює галерея. Будівлю кінця вісімнадцятого — початку дев’ятнадцятого століття звів італійський архітектор Адам Менелас у стилі ампір; вона стоїть посеред парку, і підходити до неї доводиться алеєю, а не з вулиці.
Що тут було раніше
Маєток був не просто панським будинком. Тут діяли бібліотека на тридцять тисяч томів, архів історичних рукописів і картинна галерея з колекцією західноєвропейського живопису. До цього зібрання мав доступ Тарас Шевченко, який гостював у Рєпніних; бували тут також Микола Гоголь, Євген Гребінка та Василь Штернберг.
Ця обставина пояснює логіку нинішньої експозиції: перший зал галереї присвячено Шевченкові. Тобто музей починає не з мистецтва взагалі, а з конкретного зв’язку між цим будинком і його найвідомішим гостем.
Українське двадцяте століття
Основну частину експозиції, відкриту 1983 року, складають твори українських майстрів минулого століття: Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської, Михайла Дерегуса, Сергія Григор’єва, Сергія Шишка, Івана Їжакевича, Василя Забашти, Василя Касіяна, Олексія Ковальова, Олександра Скоблікова, Івана Гончара та інших.
Набір імен показує, що галерея формувалася як зібрання свого часу, а не як історична колекція. Для районного центру такий склад незвично рівний.
Білокур у чернетках
Окреме місце посідають роботи Катерини Білокур, і саме вони роблять поїздку сюди осмисленою навіть для тих, хто вже бачив її найвідоміші полотна. Заклад характеризує це зібрання як найповнішу колекцію творів художниці — понад сімдесят одиниць.
Цінність тут не в кількості, а в складі. Крім живопису, до збірки входять акварель, роботи олівцем, етюди, а також ранні й незавершені твори. Незавершена робота показує послідовність, у якій майстриня вела зображення, — те, чого готова картина не видає. Село Богданівка, де Білокур жила і працювала, лежить неподалік, і музей-садиба там діє окремо.
Одна установа, дві адреси
Галерея входить до Яготинського історичного музею, який від 1960 року виріс із районного краєзнавчого осередку до закладу обласного рівня. Сам історичний музей розміщений в іншому місці — у відреставрованому будинку дев’ятнадцятого століття в центрі Яготина, де чотирнадцять залів з археологічними знахідками, етнографічними матеріалами й розділами про гетьмана Кирила Розумовського, князя Миколу Рєпніна та Шевченка.
Плануючи візит, звірте адресу: поштова адреса закладу й адреса самої галереї різні, і телефони теж різні. Окремого офіційного сайту галерея не має, тому найнадійніше джерело розкладу — сторінка міської ради.
Чернетки цінніші, ніж здається
Білокур представлена тут не лише завершеними полотнами, і саме незакінчені речі варто розглядати уважно. У чернетці видно те, що готова робота приховує: порядок побудови, виправлення, місця, де рука вагалася. Після такого перегляду завершені картини в сусідніх залах виглядають інакше — не як явище народного генія, а як результат тривалої й видимої роботи.
Часті питання
Це той самий палац, де бував Шевченко?
Галерея займає вцілілу частину палацу Розумовських-Рєпніних. Власники маєтку — князь Микола Рєпнін і його дружина Варвара Олексіївна, онука Кирила Розумовського — приймали тут Тараса Шевченка, який мав доступ до маєткових колекцій картин, килимів, козацької зброї та до бібліотеки. Приїздили сюди також Микола Гоголь, Євген Гребінка й Василь Штернберг.
Чим цінна тутешня збірка Катерини Білокур?
Заклад характеризує її як найповнішу колекцію творів художниці — понад сімдесят одиниць. Важливо, що це не лише завершений живопис: у зібранні є акварель, роботи олівцем, етюди та ранні й незавершені твори, які показують хід роботи, а не тільки результат.
Галерея — самостійний музей?
Ні, вона входить до Яготинського історичного музею, який від 1960 року пройшов шлях від районного краєзнавчого осередку до закладу обласного рівня. Історичний музей розміщений окремо, у відреставрованому будинку дев’ятнадцятого століття в центрі міста, і має чотирнадцять залів.
Перед візитом
Міська рада публікує графік: у будні з пів на дев’яту до чверті на шосту, у суботу до четвертої, а в неділю галерея приймає лише за попередньою домовленістю — тож недільний візит потрібно узгодити наперед. Вартості квитків офіційно не оприлюднено, запитуйте про неї телефоном. Врахуйте, що галерея й історичний музей того самого закладу розташовані за різними адресами в місті: перевірте, куди саме ви їдете.