Музей стоїть на Замковій горі, і це не мальовнича назва: під будівлею лежить городище літописного Юр’єва, окрема пам’ятка археології національного значення. Таке сусідство трапляється нечасто — зазвичай краєзнавчий музей розповідає про городище, а не займає його.
Три приватні колекції як фундамент
Заклад заснували в січні 1924 року як Окружний музей старожитностей. Основою збірки стали частини приватних колекцій трьох людей: Степана Дроздова, організатора й першого директора музею, Карла Болсуновського, члена Всеросійського товариства археологів, і Петра Дзбановського, священника з села Тараща.
Експозицію відкрили на початку квітня 1925 року, а в жовтні того ж року затвердили назву «Білоцерківський окружний археолого-етнографічний музей». Формулювання показове: тодішній профіль був вужчим за нинішній краєзнавчий і відповідав саме тим колекціям, з яких усе почалося.
Будівля, зведена під експозицію
Нинішній корпус — не пристосоване приміщення, а спеціально споруджена будівля. Її будівництво почалося 1976 року, нову експозицію відкрили 7 жовтня 1983-го. Це видно ззовні: пізньомодерністський об’єм із глухим циліндром, каскадом заокруглених балконів і суцільними стінами розрахований на розвіску, а не на краєвид із вікна.
Сьогодні тут двадцять дві виставкові зали, конференц-зала на вісімдесят місць і кінозал на сто. Наявність останніх двох пояснює, чому музей працює і як майданчик для конференцій.
Що показують і що зберігають
Постійні експозиції ведуть послідовно: природа Південної Київщини, археологічне минуле краю, польсько-литовська доба, розвиток краю у вісімнадцятому — дев’ятнадцятому століттях, капіталістичні відносини, освіта й культура дев’ятнадцятого — двадцятого століть.
Фонди значно ширші за експозицію — понад дев’яносто шість тисяч предметів. Серед них археологічна, етнографічна та нумізматична колекції, стародруки шістнадцятого — дев’ятнадцятого століть, збірка предметів козацької доби й живописні полотна сімнадцятого — дев’ятнадцятого століть.
Власне наукове видання
З 1996 року музей видає науково-популярний історичний щорічник «Юр’ївський літопис», названий за тим самим літописним містом, на городищі якого стоїть. На базі закладу проводяться краєзнавчі читання та науково-практичні конференції.
Для відвідувача це практична підказка: тутешні наукові співробітники працюють із локальною історією системно, тому вузьке краєзнавче питання тут доречне.
Що це за заклад формально
Офіційна назва — комунальний заклад Київської обласної ради «Білоцерківський краєзнавчий музей». Це не формальність: обласне підпорядкування означає інший бюджет, інший порядок комплектування фондів і ширшу територію збирання, ніж у міського музею. Саме тому розділи експозиції охоплюють південну Київщину загалом, а не одну громаду.
Заклад публікує два контактні телефони — мобільний і міський, — і має власний сайт, на якому оприлюднені і графік, і прейскурант, і форма запису на екскурсію. Для музею такого рівня це не звична річ: багато обласних закладів досі обмежуються сторінкою в соцмережі.
Одна незвична деталь
Заклад стверджує, що є єдиним музеєм України, який має власні прапор і герб — їх створили 2004 року до вісімдесятиріччя музею. Це твердження самого закладу, і ми наводимо його саме як таке; перевірити його за незалежним офіційним джерелом не вдалося.
Часті питання
Що таке Замкова гора, на якій стоїть музей?
Це місце городища літописного міста Юр’єва дев’ятого — тринадцятого століть. Городище занесене до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка археології національного значення з охоронним номером 100002-Н. Тобто ділянка під музеєм має власний охоронний статус, окремий від будівлі.
Наскільки велике зібрання?
Фонди налічують понад дев’яносто шість тисяч предметів із розділами природи, археології, історії та етнографії південної Київщини. У зібранні є археологічна, етнографічна й нумізматична колекції, стародруки шістнадцятого — дев’ятнадцятого століть, предмети козацької доби та живопис сімнадцятого — дев’ятнадцятого століть.
Чи музей завжди був у цій будівлі?
Ні, він змінив три адреси. Спочатку заклад розміщувався в Зимовому палаці графів Браницьких, у травні 1926 року йому передали колишній будинок ксьондза на Замковій горі, а спеціально споруджений корпус почали будувати 1976 року й відкрили нову експозицію 7 жовтня 1983 року.
Перед візитом
Музей приймає щодня з пів на десяту до пів на п’яту без обідньої перерви; вихідний — середа, а остання п’ятниця місяця санітарна. Прейскурант опубліковано: діють окремі тарифи на всі зали й на одну залу, знижені квитки для пенсіонерів, студентів і школярів, безкоштовний вхід для дітей до шести років, а екскурсійне обслуговування групи оплачується окремо й залежить від категорії та мови. Працюють онлайн-запис на екскурсію й віртуальний тур, тож частину огляду можна спланувати заздалегідь.