До Тригір’я варто під’їжджати не з боку монастирської брами, а з протилежного берега Тетерева. Звідти видно те, заради чого місце й вибрали: дві церкви стоять на верхівці суцільно зарослого схилу, а внизу — вода й скелі. Обитель розташована на одній із трьох гір скелястого берега, і саме рельєф, а не архітектура, тут головний.
Три дати, які не звести до однієї
Найцікавіше в Тригір’ї починається з простого питання: коли монастир заснували. Монастирський синодик указує 1583 рік і князя Володимира Житомирського. Історик А. Малевич відносив початок обителі до часів Володимира Ольгердовича — 1362–1394 років. А документ 1854 року стверджує зовсім інше: засновниками 1613 року були поміщики Микола та Феодор Вороничі.
Ці версії розходяться на два з половиною століття, і жодну з них громада не оголошує єдино правильною. Для відвідувача це рідкісна нагода побачити, як формується дата в історії пам’ятки: пізніший документ фіксує не подію, а те, що про неї знали або воліли зафіксувати на момент запису.
Чотири періоди однієї обителі
Власна історія монастиря ділиться на чотири відрізки: суворе православ’я від 1613 до 1723 року, унійний період від 1723 до 1839-го, повернення до православ’я в 1839–1917 роках і новітній час. Перехід між ними — не абстракція: він визначав, хто будував, хто перебудовував і в якій традиції оформлювали інтер’єри.
Тому в ансамблі варто шукати не однорідність, а шви. Споруди тут зводили в різні століття й за різних церковних порядків, і саме тому вони не складаються в один стиль.
Хронологія, яку читають по будівлях
Дерев’яну Преображенську церкву збудували 1685 року. Двоповерховий мурований келійний корпус з’явився 1782-го, цвинтарна церква Жон-Мироносиць — 1792 року. Муровану Богоявленську церкву звели у 1848–1852 роках, а нову муровану Преображенську — у 1854–1873-х.
Звідси випливає корисне спостереження: житловий корпус старший за головний храм майже на сто років. У монастирях таке трапляється частіше, ніж здається, — громада спершу облаштовує те, без чого не може існувати щодня, і лише потім будує головну церкву в камені.
ХХ століття й повернення
У 1930-х монастир закрили. Храм перетворили на склад, а келійний корпус — на школу; це типова доля обителей того часу, і вона пояснює, чому реставрація тут досі триває. 1990 року споруди повернули церкві, 1993-го парафію знову перетворили на монастир.
Нині в обителі живуть близько дев’яти братів і до двадцяти послушників. Головною святинею вважають чудотворну ікону Божої Матері XVIII століття — список із Чернігово-Іллінської ікони; за монастирським переказом, вона з’явилася біля джерела неподалік.
Що подивитися навколо
Громада згадує поряд ще кілька орієнтирів: п’ятсотрічні дуби, залишки палацу Терещенків і скеледром у сусідніх селах. Разом із монастирем вони складають зручний маршрут на пів дня, у якому природна й садибна історія Тетерева читаються поруч із монастирською.
Пам’ятайте, що обитель діюча. Ансамбль добре оглядається ззовні, а всередині варто поводитися як у монастирі: тихо, без спалаху й не заходячи в житлову частину.
Часті питання
Коли насправді заснували монастир?
Однієї відповіді немає. Монастирський синодик називає 1583 рік і князя Володимира Житомирського, історик А. Малевич відносить заснування до часів Володимира Ольгердовича, тобто до 1362–1394 років, а документ 1854 року стверджує, що засновниками 1613 року були поміщики Микола і Феодор Вороничі. Обитель подає ці версії поряд, не обираючи одну.
Які споруди тут збереглися і коли їх звели?
Дерев’яну Преображенську церкву збудували 1685 року, двоповерховий мурований келійний корпус — 1782-го, цвинтарну церкву Жон-Мироносиць — 1792-го, муровану Богоявленську церкву — у 1848–1852 роках, а нову муровану Преображенську церкву — у 1854–1873 роках. Тобто нинішній головний храм молодший за келійний корпус майже на століття.
Що сталося з монастирем у ХХ столітті?
У 1930-х роках монастир закрили: храм використовували як склад, а келійний корпус — як школу. 1990 року споруди повернули церкві, а 1993-го парафію знову перетворили на монастир. Нині тут живуть близько дев’яти братів і до двадцяти послушників, а ремонтно-реставраційні роботи тривають.
Перед візитом
Це чинний чоловічий монастир, у якому живе громада, а не музей із квитками: власного графіка для відвідувачів обитель не публікує, тому час огляду узгоджуйте на місці. У монастирі тривають ремонтно-реставраційні роботи, тож частина споруд може бути в риштованні. Найкращий вигляд на ансамбль відкривається з протилежного берега Тетерева — це окрема точка, до якої треба їхати свідомо.