Музей починався не з будинку, а з бібліотеки. 1963 року, до п’ятдесятиріччя від дня пам’яті поетеси, тут відкрили музей-бібліотеку. Власне літературно-меморіальний музей створили пізніше — за наказом союзного міністерства культури від вересня 1970 року, як відділ Житомирського краєзнавчого музею, і двері він урочисто відчинив 25 лютого 1971 року.
Два будинки, дві функції
Сьогодні це комплекс із двох корпусів, і поділ між ними змістовний. Меморіальна частина займає дім, який родина Косачів наймала в міщан Окружків. Другий будинок належав самим господарям, і в ньому працює відділ вшанування творчої спадщини.
Такий поділ рятує музей від типової проблеми меморіальних садиб, де життєпис і посмертна слава змішуються в одній кімнаті. Тут перше приміщення розповідає про родину, друге — про те, що з її спадщиною відбувалося далі.
Речі, а не реконструкції
Експозиція тримається на документах, живописі, світлинах, меблях та особистих речах родини Косачів і їхнього оточення. У дитячій кімнаті показано муляж метричної книги, розкритої на сторінці із записом про народження. Серед предметів — український національний костюм, намисто, стрічки, пенал і чашечка, привезена з Італії.
Це дрібні речі, і саме тому вони працюють: вони дають масштаб домашнього побуту, якого не передає жоден портрет. 1971 року, до столітнього ювілею, перед входом до музею встановили бронзове погруддя на гранітному постаменті.
Фонди, які досі поповнюються
Музей не законсервований. У липні 2026 року родина заслуженого художника України Миколи Сліпченка передала до фондів кілька видань Лесі Українки різних років — від «Лірики» 1924 року до збірки «Досвітні огні» 1977 року, — а також книгу Гната Хоткевича «Довбуш» 1935 року, декоративну таріль із зображенням Тараса Шевченка, поштову листівку із зображенням київського пам’ятника поетесі та скульптуру двадцятого століття.
Заклад пропонує сім тематичних екскурсій, серед них — про зв’язок Лесі Українки з поліською спадщиною, народними традиціями та музикою. За роки роботи музей відвідало майже мільйон осіб.
Що передбачено на майбутнє
Постанова Верховної Ради від 8 лютого 2018 року про відзначення ювілею поетеси містить у переліку рекомендованих урядові заходів два окремі пункти: реконструкцію та розширення площі звягельського літературно-меморіального музею — і, окремим рядком, створення національного музею Лесі Українки. Це різні заходи, і документ не пов’язує другий із першим.
Практичний наслідок для відвідувача простий: у музеї тривають ремонтні роботи, тому склад доступних приміщень може відрізнятися від очікуваного. Заклад при цьому працює й веде фондову роботу.
Часті питання
Це справді той будинок, де народилася Леся Українка?
Так, за свідченням матері поетеси. Ольга Косач засвідчила, що восени 1870 року родина найняла невеличкий будинок у міщанина Окружка й що саме в ньому 13 лютого 1871 року народилася її дочка Лариса. Будівля музею має статус пам’ятки історії національного значення.
Чому музей складається з двох будинків?
Це літературно-меморіальний комплекс. У домі, який наймали Косачі, влаштовано літературно-меморіальну частину, а в сусідньому, де мешкали самі господарі Окружки, працює відділ вшанування творчої спадщини поетеси. Окремо у Звягелі діє ще й Музей родини Косачів на іншій вулиці.
Чому місто називається інакше, ніж у старих джерелах?
Новоград-Волинський перейменовано на Звягель постановою Верховної Ради від 16 листопада 2022 року, тоді ж район став Звягельським. Тому в назві установи та в документах різних років трапляються обидва топоніми — це те саме місто.
Перед візитом
Портал міської ради подає роботу з понеділка по суботу з дев’ятої до шостої, неділя вихідна, і публікує телефон та електронну пошту музею. Вартості квитків офіційні сторінки не наводять, тому про неї запитуйте окремо. Врахуйте, що в закладі тривають ремонт і реконструкція, передбачені окремою постановою парламенту, тож перед виїздом варто підтвердити, які саме приміщення відкриті. Якщо цікавить конкретна тематична екскурсія, замовляйте її заздалегідь.