Будинок, у якому працює музей, задумували не як музейний. Це земський дім, зведений на початку минулого століття за проєктом Василя Кричевського, і саме він дав закладові теперішню назву. Світло-жовта цегла, смуги кольорової майоліки, дві наріжні вежки під візерунчастими дахами — усе це було спробою побудувати сучасну громадську споруду мовою українського народного будівництва.
Колекція, що почалася з ґрунтів
Музей заснували 1891 року після доповідної записки Василя Докучаєва, і перші фонди були природничими: зразки ґрунтів, гірських порід і гербарій, зібрані його полтавською експедицією. Це нетипове походження для краєзнавчого музею, і воно досі помітне — збережені матеріали експедиції та її польовий журнал лишаються експонатами, а не лише архівом.
Далі зібрання зростало за рахунок приватних передач. 1906 року лубенська дворянка Катерина Скаржинська передала до фондів двадцять тисяч предметів. Військовий дипломат Павло Бобровський упродовж понад двадцяти років подарував закладу більш як три тисячі предметів східних і античних старожитностей. Нині основний фонд перевищує двісті двадцять тисяч одиниць зберігання і належить до державної частини Музейного фонду України.
Три панно, яких могло не бути
Для зали засідань земського дому Сергій Васильківський виконав три монументальні панно. Комісія затверджувала їх послідовно протягом 1905–1906 років: спершу картину про вибори полковника на площі Спаської церкви, згодом ескіз за мотивами думи «Голота і татарин», нарешті «Ромоданівський шлях».
Технічна деталь пояснює масштаб задуму: полотно розміром дев’ять на дванадцять метрів виткали учениці земської навчально-ткацької майстерні. Замовлення обійшлося земству у сім тисяч карбованців, і голова губернської управи обґрунтував витрату тим, що земці зводять капітальну споруду не на рік і не на два.
Проте панно з’явилися без згоди Кричевського. Архітектор планував на центральній стіні зали розлоге Дерево життя, і три станкові за характером картини цей задум скасували. Ця суперечка — рідкісний випадок, коли конфлікт авторів лишився зафіксованим у самій будівлі.
Пам’ятка з двома реєстровими біографіями
Будинок земства внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку архітектури національного значення з охоронним номером 160034 і датуванням 1905 роком. Тією ж постановою його виключили зі старого списку пам’ятників архітектури, де він значився під іншим номером і з датуванням 1905–1909 років.
Різні дати — не помилка, а наслідок різних облікових традицій: одна фіксує рік проєкту або початку, інша — період спорудження. Для відвідувача це нагадування, що навіть базове датування пам’ятки залежить від того, який документ ви читаєте.
Що відбувається зараз
Головна будівля закрита на реставрацію, і це не косметичні роботи. За повідомленням обласної адміністрації, тут змонтували нову теплостанцію, повністю оновили електромережу, встановлювали ліфт для людей з інвалідністю, розкривали й ін’єктували тріщини в стінах і перекриттях із протигрибковою обробкою. Перед початком реставрації живопису фахівці провели порівняльний аналіз розписів 1908 і 1995 років.
Тим часом виставкову роботу перенесено до музейного флігеля поряд. Плануючи візит, орієнтуйтеся саме на нього — і телефонуйте перед виїздом, бо доступність основної експозиції залежить від перебігу робіт.
Часті питання
Чи можна зараз побачити основну експозицію?
Ні. Офіційний сайт сповіщає, що музей тимчасово зачинений на реставрацію, і графіка роботи головної будівлі не публікує. Працюють виставки в музейному флігелі на вулиці Конституції, 2а — це окрема будівля, теж пам’ятка, внесена до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації.
Звідки походить зібрання?
Заклад засновано 1891 року як Природничо-історичний музей губернського земства після доповідної записки професора Василя Докучаєва. Основу склали природничі колекції його експедиції: понад чотири тисячі зразків ґрунтів, п’ятсот зразків гірських порід і більше восьмисот гербарних аркушів. Ці матеріали та польовий журнал експонуються донині.
Яка адреса правильна — площа чи вулиця Конституції?
Джерела розходяться. Державний реєстр нерухомих пам’яток подає місцезнаходження як площу Конституції, 2, тоді як сам музей і урядовий перелік музеїв використовують вулицю Конституції, 2. Це та сама будівля; флігель має адресу вулиця Конституції, 2а.
Перед візитом
Головну будівлю зачинено на реставрацію, і музей не публікує для неї жодного графіка — не плануйте огляд основної експозиції. Виставки приймає музейний флігель на сусідній адресі; за даними самого музею, вони відкриті з дев’ятої до пів на п’яту щодня, вхід за музейним квитком. Оприлюднений прейскурант передбачає безкоштовний вхід для дітей до шести років, окремі тарифи для учнів і студентів та окрему плату за екскурсію, яку замовляють телефоном. Умови на день візиту підтверджуйте дзвінком: вони змінюються.