Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка

Художні музеї рідко мають настільки чітку точку відліку. Тут вона є: наприкінці листопада 1917 року вдова Миколи Ярошенка передала Полтаві художню збірку свого чоловіка. Через ліквідацію губернської земської управи колекція півтора року простояла нерозпакованою у вестибюлі Просвітницького будинку імені Гоголя.

Відкриття і перший путівник

Музей відкрили 27 квітня 1919 року. Створення закладу доручили Михайлові Рудинському, який того ж року підготував і перший путівник по музею — рідкісний випадок, коли новостворена установа одразу отримала друковане пояснення власної експозиції.

Ядро зібрання складали сто картин, двадцять три робочі альбоми з малюнками та чотири скульптури самого Ярошенка. Серед полотен — «Невський проспект уночі», «Причини невідомі», «Мрійник», «Влітку», «В горах Кавказу», «Серед хмар», «Дівчинка з іграшками», «Іуда».

Як збиралося решта

Формуючи майбутнє зібрання, тодішній комітет з охорони пам’яток старовини, мистецтва і природи вивозив твори з навколишніх маєтків: від князів Рєпніних у Яготині, з Кочубеївського палацу в Диканьці, від Галаганів у Сокиринцях, Капністів в Обухівці та Гоголів-Яновських у Василівці.

Цей перелік корисно тримати в голові, бо він пояснює склад полтавських фондів і водночас показує, чому в самих тих садибах сьогодні порожньо. Кілька з названих місць мають власні музеї, і зв’язок між ними та полтавською збіркою прямий.

Європейські полотна

У музеї є твори західноєвропейських майстрів: «Святе сімейство» Карла Маратті, «Втеча до Єгипту» Джованні Баттіста Тьєполо, «Портрет Єлизавети Богемської» Міхеля Мірвельта, «Марія Магдалина» Педро Анастасіо Боканегра, «Забитий заєць» Яна Венікса, сім жанрових сцен Яна Йозефа Хореманса, полотна Мельхіора Хондекутера та три венеціанські краєвиди Франческо Гварді.

Для обласного художнього музею це нетиповий набір: тут представлені і італійське бароко, і голландський натюрморт, і венеціанська ведута.

Дві дати, що змінили статус

Постановою березня 1939 року заклад отримав статус обласного художнього музею. Тоді ж до фондів додатково надійшло понад вісімнадцять тисяч предметів декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема з приватної колекції лубенської поміщиці Катерини Скаржинської та зібрання полковника Павла Бобровського — тих самих людей, чиї дарунки свого часу поповнили і полтавський краєзнавчий музей.

1945 року музей відновив діяльність на основі чотирьох тисяч ста сімдесяти шести повернутих експонатів. Нині зібрання налічує понад дев’ять тисяч предметів основного фонду, включно зі значною етнографічною колекцією, і внесене до урядового переліку музеїв, у яких зберігаються музейні предмети державної власності.

Будівля, яку довелося змінити

Першу експозицію Картинної галереї розмістили в будинку 1912 року за проєктом Павла Альошина. Через незадовільний стан приміщення рішенням міської ради від 11 квітня 2000 року музей перевели до новозбудованої Галереї мистецтв, зведеної роком раніше за проєктом Юрія Олійника. Ім’я Миколи Ярошенка закладу присвоїли 2008 року — через дев’яносто років після того, як його вдова передала місту перші сто картин.