Класицистична церква в степовому селі виглядає несподівано столично: чотириколонний портик, трикутний фронтон, восьмерик із банею над ним. Заклад характеризує споруду як одну з найвизначніших архітектурних пам’яток класицизму першої половини дев’ятнадцятого століття в Україні.
Що втратили і що повернули
Історія цієї пам’ятки — рідкісний приклад майже повного відновлення. Упродовж двадцятого століття було ліквідовано центральний купол храму, дзвіницю, всі зелені насадження та огорожу з гранітними стовпами навколо церкви-усипальниці. Тобто зникло не оздоблення, а сам силует.
Відтворення почалося у двотисячних. 2002 року створили благодійний фонд, а спільно з обласним управлінням містобудування та архітектури підготували й ухвалили програму відродження храму. 2004 року церкві повернули первісний вигляд: відбудували центральний світловий купол і дзвіницю та розкрили чавунну колонаду.
Останнє варте уваги окремо. Чавунна колонада — деталь, яку в описах пам’ятки легко проминути, але саме вона видає рівень замовлення: такий елемент не виготовляли на місці.
Усипальня з нерозгаданим похованням
У храмі чотири поховання. Три ідентифіковані: генерал Микола Раєвський, його онук полковник Микола Раєвський і наймолодша дочка генерала Софія. Четверте лишається невстановленим — і це чесно зафіксовано, без здогадів.
На території біля храму розташовані також поховання нащадків родини та родини Бондаревих. У державному списку пам’яток містобудування і архітектури об’єкт значиться під назвою «Церква-усипальня Раєвських» із датуванням 1833—1855 роками й охоронним номером 1201.
Від окремого підприємства до філії
Організаційна доля заповідника змінювалася двічі. 24 жовтня 2006 року рішенням обласної ради створили комунальне підприємство «Історико-архітектурний заповідник родини Раєвських». 2014 року підприємство закрили, а заповідник передали на баланс обласного краєзнавчого музею, філією якого він лишається донині.
Практичний наслідок цього відчутний і сьогодні. Заповідник є однією з чотирьох філій обласного музею, тобто не має ані самостійної дирекції, ані власного штату екскурсоводів: програму формує головний заклад. Тому власного опублікованого графіка філія не має, і всі питання доступу вирішуються через Кропивницький.
Якщо ви будуєте маршрут Кіровоградщиною, зручніше починати саме з обласного музею — там одразу з’ясують, чи буде на місці екскурсовод, і покажуть, як ця пам’ятка вписана в ширший ряд родинних садиб і заповідників краю.
Живе місце, а не законсервована пам’ятка
Храм діючий — у ньому відбуваються богослужіння, а на території заповідника проводять екскурсії. З 2015 року тут щороку наприкінці вересня відзначають храмове свято та проводять свято духовного співу «Осінній благовіст».
Крім того, заповідник веде окремий цикл народних звичаїв і обрядів, прив’язаний до календаря: Водохреще, Великдень, Івана Купала, Спаса та Святого Миколая. До цього додаються тематичні виставки й краєзнавчі дослідження. Тобто програма розрахована не на разовий огляд пам’ятки, а на повторні візити в різні пори року, і саме за нею варто звірятися, обираючи дату.
Від храму відкривається панорама на річку Бовтиш, а біля води стоїть альтанка — тож візит сюди має сенс планувати не як коротку зупинку біля будівлі, а як прогулянку з оглядовою точкою.
Часті питання
Що саме відбудували у двохтисячних?
Упродовж минулого століття храм втратив центральний купол, дзвіницю, всі зелені насадження та огорожу з гранітними стовпами. 2004 року церкві повернули первісний вигляд: відбудували центральний світловий купол і дзвіницю та розкрили чавунну колонаду, яка до того лишалася прихованою.
Хто похований у церкві?
Тут чотири поховання, з яких три ідентифіковані: генерал Микола Раєвський, його онук полковник Микола Раєвський і наймолодша дочка генерала Софія. Четверте лишається невстановленим. На території біля храму є також поховання нащадків родини та родини Бондаревих.
Це музей чи діючий храм?
І те, й інше. Заповідник входить до складу Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею як одна з чотирьох філій, на його території проводять екскурсії, а у Свято-Хрестовоздвиженському храмі водночас відбуваються богослужіння.
Перед візитом
Окремого графіка для цієї філії не оприлюднено: сторінка заповідника подає лише загальний розклад головного музею в Кропивницькому й міський телефон, не стверджуючи, що він діє на місці. Тому візит, а тим паче екскурсію, узгоджуйте телефоном головного закладу заздалегідь. Храм діючий, у ньому відбуваються богослужіння, тож поводьтеся відповідно й не плануйте огляд інтер’єру під час служби. Врахуйте також, що сторінка музею подає застарілу районну прив’язку села.